3.3. Інформація, яка Вам знадобиться

3.3.1. Документація

3.3.1.1. Настанови з інсталяції

Цей документ, що Ви зараз читаєте, у форматах ASCII, HTML або PDF.

3.3.1.2. Апаратна документація

Нерідко містить корисну інформацію про налаштування або використання Вашого обладнання.

3.3.2. Пошук ресурсів з інформацією про обладнання

У багатьох випадках інсталятор зможе автоматично визначити Ваше обладнання. Але щоб бути готовим, ми рекомендуємо Вам ознайомитися зі своїм обладнанням перед встановленням.

Інформацію про обладнання можна отримати з:

  • Посібники, які постачаються з кожним обладнанням.

  • Екрани налаштування BIOS/UEFI Вашого комп’ютера. Ви можете переглядати ці екрани під час запуску комп’ютера, натиснувши певну комбінацію клавіш. Перевірте свій посібник щодо комбінації. Часто це клавіша Delete або F2, на деяких моделях Esc або F10, але різні виробники використовують різні клавіші або комбінації клавіш. Зазвичай після запуску комп’ютера з’являється повідомлення про те, яку клавішу потрібно натиснути, щоб перейти до екрана налаштування.

  • Чохли та коробки для кожного обладнання.

  • Системні команди або інструменти в іншій операційній системі. Це джерело особливо корисне для отримання інформації про оперативну пам’ять та обсяг жорсткого диска.

  • Ваш системний адміністратор або Інтернет-провайдер. Ці джерела можуть повідомити Вам параметри налаштування мережі та електронної пошти.

Таблиця 3.1. Інформація про обладнання, корисна для встановлення

Обладнання Інформація, яку Ви повинні знати
Жорсткі диски Скільки є.
Їх порядок в системі.
Тип IDE (він же PATA), SATA чи SCSI.
Доступний вільний простір.
Розділи.
Розділи, де встановлені інші операційні системи.
Інтерфейси мережі Тип/модель доступних мережевих інтерфейсів.
Принтер Модель та виробник.
Відеокарта Тип/модель та виробник.


3.3.3. Сумісність обладнання

Багато продуктів працюють на Linux без проблем, більше того його апаратна підтримка вдосконалюється з кожним днем. Але все одно Linux все ще не підтримує стільки типів обладнання, як деякі інші операційні системи.

Драйвери у Linux в більшості випадків написані не для певного «продукту» чи конкретного «бренду», а для певного апаратного забезпечення/чипсета. Багато, здавалося б, різних продуктів/брендів основані на тому самому дизайні обладнання; нерідко виробники чипів надають так звані «еталонні проєкти» для продуктів, заснованих на їхніх чипах, які потім використовуються різними виробниками пристроїв та продаються під багатьма різними назвами продуктів або брендів.

Це має як переваги, так і недоліки. Перевагою є те, що драйвер для одного чипсета працює з багатьма різними продуктами від різних виробників, за умови, що їх продукт базується на тому самому чипсеті. Недоліком є те, що не завжди легко побачити, який саме чипсет використовується в певному продукті/бренді. На жаль, іноді виробники пристроїв змінюють апаратну частину свого продукту, не змінюючи назву продукту або принаймні номер версії продукту, так що, коли дві одиниці обладнання однієї марки/назви продукту купуються в різний час, вони іноді можуть базуватися на двох різних чипсетах і, відповідно, вимагають два різні драйвери, або для одного з них може не бути драйвера взагалі.

Для пристроїв USB та PCI/PCI-Express/ExpressCard хороший спосіб дізнатися, на якому чипсеті вони засновані, — це переглянути їхні ідентифікатори пристроїв. Усі пристрої USB/PCI/PCI-Express/ExpressCard мають так звані ідентифікатори «виробника» та «продукту», і комбінація цих двох зазвичай однакова для будь-якого продукту, заснованого на тому самому чипсеті.

У системах Linux ці ідентифікатори можна прочитати за допомогою команди lsusb для пристроїв USB і командою lspci -nn для пристроїв PCI/PCI-Express/ExpressCard. Ідентифікатори виробника та продукту зазвичай подаються у формі двох шістнадцяткових чисел, розділених двокрапкою, наприклад «1d6b:0001».

Приклад результату команди lsusb: «Bus 001 Device 001: ID 1d6b:0002 Linux Foundation 2.0 root hub», де 1d6b — це ідентифікатор виробника, а 0002 — ідентифікатор продукту.

Приклад результату команди lspci -nn для карти Ethernet: «03:00.0 Ethernet controller [0200]: Realtek Semiconductor Co., Ltd. RTL8111/8168B PCI Express Gigabit Ethernet controller [10ec:8168] (rev 06)». Ідентифікатори наведено в крайніх правих квадратних дужках, тобто тут 10ec — це виробник, а 8168 — ідентифікатор продукту.

Як інший приклад, графічна карта може надати такі дані: «04:00.0 VGA compatible controller [0300]: Advanced Micro Devices [AMD] nee ATI RV710 [Radeon HD 4350] [1002:954f]».

У системах Windows ідентифікатори пристроїв можна знайти в диспетчері пристроїв Windows на вкладці «деталі», де ідентифікатор виробника має префікс VEN_, а ідентифікатор продукту з префіксом DEV_. У новіших системах Windows, щоб побачити ідентифікатори, оскільки вони не відображаються типово, на вкладці деталей диспетчера пристроїв потрібно вибрати «Hardware IDs».

Пошук в Інтернеті за ідентифікатором виробника/продукту, «Linux» та «драйвер/driver» як пошукові терміни допомагає знайти інформацію щодо статусу підтримки драйвера для певного чипсета. Якщо пошук за ідентифікатором виробника/продукту не дає потрібних результатів, здійсніть пошук за кодовими назвами мікросхем, які також часто надаються командами lsusb та lspci («RTL8111»/«RTL8168B» у прикладі мережевої карти та «RV710» у прикладі відеокарти).

3.3.3.1. Тестування апаратної сумісності з Live-системою

Debian GNU/Linux також доступна для певних архітектур як так звана «жива (live) система». Жива система — це попередньо налаштована готова до використання система у стисненому форматі, яку можна завантажувати та використовувати з носія лише для читання, наприклад CD або DVD. Його використання типово не робить змін на Вашому комп’ютері. Ви можете змінювати налаштування користувача та встановлювати додаткові програми з живої системи, але все це відбувається лише в оперативній пам’яті комп’ютера, тобто якщо Ви вимкнете комп’ютер і знову завантажите живу систему, усе буде скинуто до початкових значень. Якщо Ви хочете перевірити, чи підтримується певне обладнання Debian GNU/Linux, найпростішим способом буде запустити Debian та перевірити обладнання на цій живій системі.

Є кілька обмежень щодо використання живих систем. По-перше, через те що всі зміни, які Ви робите в живій системі, повинні зберігатися в оперативній пам’яті Вашого комп’ютера, це працює лише на системах, де достатньою для цього оперативної пам’яті, тому додаткова інсталяція великих програмних пакунків може бути невдалою через нестачу пам’яті. Іншим обмеженням щодо перевірки апаратної сумісності є те, що офіційна жива система Debian GNU/Linux містить лише безплатні компоненти, тобто до неї не входять так звані "не вільні" (non-free) файли прошивки. Звичайно, такі "не вільні" пакунки можна встановити в системі вручну, але при цьому немає автоматичного визначення необхідних файлів прошивки, як у debian-installer, тому інсталяція non-free компонентів має виконуватися за необхідності вручну.

Інформацію про доступні варіанти живих образів Debian можна знайти на вебсайті Debian Live Images.

3.3.4. Мережеві налаштування

Якщо Ваш комп’ютер під'єднаний до фіксованої мережі (тобто Ethernet або еквівалентне з’єднання, а не комутоване чи PPP), якою керує хтось інший, Вам слід попросити системного адміністратора Вашої мережі надати таку інформацію:

  • Назва Вашого хосту (можливо, Ви зможете це знайти самостійно).

  • Назва Вашого домену.

  • IP адреса Вашого комп'ютера.

  • Маска мережі.

  • IP-адреса шлюзу, тобто комп’ютер, що з’єднує Вашу мережу з іншою мережею (або інтернетом), якщо у Вашій мережі є шлюз.

  • Система у Вашій мережі, яку потрібно використовувати як сервер DNS (служба доменних імен).

Якщо мережа, до якої Ви під'єднані, використовує для налаштування мережі протокол DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol), Вам не потрібна ця інформація, оскільки сервер DHCP передасть її безпосередньо на Ваш комп’ютер під час процесу встановлення.

Якщо у Вас доступ до інтернету через DSL або кабельний модем (тобто через мережу кабельного телебачення) та є маршрутизатор/роутер (часто надається вже з налаштуваннями провайдера), який обслуговує підключення до мережі, DHCP зазвичай доступний типово.

Якщо Ви використовуєте мережу WLAN/Wi-Fi, Вам слід дізнатися:

  • ESSID («назва») Вашої бездротової мережі.

  • Ключ безпеки WEP або WPA/WPA2 для доступу до мережі (якщо є).