Графічний інсталятор (експериментально) активований в образах arm64 debian-installer, але на деяких пристроях Ви все ще можете використовувати послідовну консоль. Консольний пристрій повинен бути виявлений автоматично з прошивки, але якщо це не так, після завантаження Linux з меню GRUB, Ви побачите лише повідомлення «Booting Linux».

Якщо ви зіткнулися з цією проблемою, вам потрібно буде встановити конкретну настройку консолі на командному рядку ядра. Нажми e для «Edit Kernel command-line» в меню GRUB, і зміни

--- quiet

на

console=<device>,<speed>

e.g.

console=ttyAMA0,115200n8

. Після закінчення нажми Control+x для продовження завантаження з новим налаштуванням.

Juno має UEFI, тому встановлення дуже просте. Найбільш практичним методом є встановлення з флешки. Щоб USB-завантаження працювало, вам потрібна найновіша прошивка. Збірки з http://releases.linaro.org/members/arm/platforms/latest/ після березня 2015 перевірено нормально. Зверніться до документації Juno щодо оновлення мікропрограми.

Приготуйте на флешці стандартний arm64 образ CD/DVD. Вставте її ззаду в один з портів USB. Під'єднайте ззаду у верхній 9-контактний послідовний порт COM-кабель. Якщо Вам потрібна мережа (образ netboot) під'єднайте в гніздо спереду мережевий кабель.

Запустіть послідовну консоль на 115200, 8 біт без паритету та завантажте Juno. Він повинен завантажитися з USB-накопичувача в меню GRUB. Конфігурація консолі неправильно визначається у Juno, тому просто натискання Enter не призведе до виводу ядра. Встановіть для консолі значення

console=ttyAMA0,115200n8

(як описано у Розділ 5.1.1, «Налаштування консолі»). Control+x для завантаження має показати вам екрани debian-installer і дозволити продовжити стандартне встановлення.

Для цього комп'ютера доступна UEFI, але зазвичай він постачається з U-Boot, тому вам потрібно буде або спочатку встановити прошивку UEFI, а потім скористатися стандартними методами завантаження/встановлення, або скористатися методами завантаження U-Boot. Ви повинні використовувати послідовну консоль для керування інсталяцією, оскільки графічний інсталятор не ввімкнено на архітектурі arm64.

Рекомендований спосіб установки є копіювання ядра debian-installer та initrd на жорсткий диск, використовуючи openembedded систему, що поставляється з машиною, потім для запуску установки завантажте систему звідти. Альтернативно, щоб скопіювати та завантажити kernel/dtb/initrd (Розділ 5.1.4.1, «TFTP-booting в U-Boot») можна скористатися TFTP. Після встановлення системи для завантаження встановленого образу потрібні деякі ручні зміни.

Запустіть послідовну консоль на 115200, 8 біт без парності і завантажте машину. Перезавантажте комп'ютер і, коли побачите «Hit any key to stop autoboot:», натисніть клавішу, щоб отримати запит Mustang#. Потім за допомогою команд U-Boot завантажте ядро, dtb та initrd.

Завантаження з мережі вимагає підключення до мережі та сервера TFTP network boot (і, ймовірно, також DHCP, RARP або BOOTP для автоматичного налаштування мережі).

Налаштування на стороні сервера для підтримки завантаження з мережі описано в Розділ 4.4, «Підготовка файлів для завантаження з TFTP».

setenv autoload no
dhcp

setenv ipaddr <ip address of the client>
setenv netmask <netmask>
setenv serverip <ip address of the tftp server>
setenv dnsip <ip address of the nameserver>
setenv gatewayip <ip address of the default gateway>

saveenv

printenv kernel_addr_r ramdisk_addr_r fdt_addr_r

setenv kernel_addr_r 0x46000000
setenv fdt_addr_r 0x47000000
setenv ramdisk_addr_r 0x48000000

tftpboot ${kernel_addr_r} <filename of the kernel image>
tftpboot ${fdt_addr_r} <filename of the dtb>
tftpboot ${ramdisk_addr_r} <filename of the initial ramdisk image>

setenv bootargs console=ttyS0,115200 rootwait panic=10

bootm ${kernel_addr_r} ${ramdisk_addr_r} ${fdt_addr_r}

bootz ${kernel_addr_r} ${ramdisk_addr_r}:${filesize} ${fdt_addr_r}

Якщо ваш комп'ютер завантажується з USB, це, ймовірно, найпростіший спосіб встановлення. Якщо ви підготували все, починаючи з Розділ 3.6.1, «Вибір завантажувального пристрою» і Розділ 4.3, «Підготовка файлів для завантаження з USB-диска», просто підключіть флешку до будь-якого вільного USB-роз'єму і перезавантажте комп'ютер. Система повинна завантажитися, і якщо ви не використовували гнучкий спосіб збирання флешки і не ввімкнули його, у вас має з'явитися графічне меню завантаження (на апаратному забезпеченні, яке його підтримує). Тут ви можете вибрати різні параметри інсталятора або просто натиснути Enter.

Графічна версія інсталятора доступна лише для обмеженої кількості архітектур, зокрема 64-bit ARM. Функціональність графічного інсталятора по суті така ж, як і текстового, оскільки він використовує ті ж самі програми, але з іншим інтерфейсом.

Хоча функціональність ідентична, графічний інсталятор все ж має кілька суттєвих переваг. Основною перевагою є підтримка більшої кількості мов, а саме тих, що використовують набір символів, які не можуть бути відображені у текстовому інтерфейсі «newt». Він також має кілька переваг у користуванні, наприклад, можливість використовувати мишу, а в деяких випадках кілька запитань можуть відображатися на одному екрані.

Так само, як і у випадку з текстовою програмою встановлення, під час запуску графічної програми можна додати параметри завантаження.

Примітка

Графічний інсталятор вимагає значно більше пам'яті для запуску, ніж текстовий: 640MB. Якщо пам'яті не вистачає, програма автоматично повернеться до текстового інтерфейсу «newt». Якщо обсяг пам'яті у вашій системі менший за 260MB, графічна програма встановлення може взагалі не завантажитися, тоді як текстова програма встановлення працюватиме. Використання текстового інсталятора рекомендується для систем з невеликою кількістю доступної пам'яті.