BIOS/UEFI надає базові функції, необхідні для завантаження комп’ютера та надання операційній системі доступу до обладнання. У Вашій системі є меню налаштування BIOS/UEFI, яке відповідно використовується для налаштування BIOS/UEFI. Щоб увійти в меню налаштування BIOS/UEFI, потрібно натиснути клавішу або комбінацію клавіш після ввімкнення комп’ютера. Часто це клавіші Delete або F2, але деякі виробники використовують інші клавіші. Зазвичай після запуску комп’ютера з’являється повідомлення про те, яку клавішу потрібно натиснути, щоби перейти до налаштувань.

У меню налаштування BIOS/UEFI можна вибрати, які пристрої та в якій послідовності будуть перевірятися для завантаження операційної системи. Серед можливих варіантів зазвичай є внутрішні жорсткі диски, пристрій CD/DVD та накопичувачі USB, такі як USB-флешки чи зовнішні диски USB. У сучасних системах також часто є можливість вибору мережевого завантаження через PXE.

Залежно від обраних інсталяційних носіїв (CD/DVD-ROM, USB-накопичувач, мережеве завантаження), потрібно увімкнути відповідні завантажувальні пристрої.

Більшість версій BIOS/UEFI дозволяють викликати меню завантаження під час запуску системи, де можна вибрати, з якого пристрою комп’ютер повинен запуститися для поточного сеансу. Якщо ця опція доступна, BIOS/UEFI зазвичай під час запуску покаже коротке повідомлення на зразок «press F12 for boot menu». Необхідна клавіша для виклику цього меню залежить від системи; найчастіше використовуються F12, F11 та F8. Вибір пристрою в цьому меню не змінює порядок завантаження BIOS/UEFI в налаштуваннях, тобто Ви можете запустити ПК один раз із USB-накопичувача, а в налаштуваннях залишиться основним пристроєм внутрішній жорсткий диск.

Якщо Ваш BIOS/UEFI не надає Вам меню завантаження для вибору тимчасового завантажувального пристрою, Вам доведеться змінити ці налаштування у BIOS/UEFI, щоби пристрій, з якого повинен бути завантажений debian-installer був основним завантажувальним пристроєм.

На жаль, деякі комп’ютери можуть мати збійні версії BIOS/UEFI. Завантаження debian-installer з USB-накопичувача може не працювати, навіть якщо в меню налаштувань BIOS/UEFI є відповідний параметр, а носій вибрано як основний завантажувальний пристрій. У деяких із цих систем використання USB-накопичувача як завантажувального пристрою неможливе; інших можна змусити завантажитися з флешки, змінивши тип пристрою в налаштуваннях BIOS/UEFI з «жорсткого диска USB» або «флешки USB» на «USB ZIP» або «USB CDROM». Зокрема, якщо Ви використовуєте гібридний інсталяційний образ на USB-накопичувачі (див. Розділ 4.3.1, «Підготовка USB-диска з гібридним образом CD/DVD»), зміна типу пристрою на «USB CDROM » допомагає в деяких BIOS, які не завантажуються з USB-накопичувача в режимі жорсткого диска USB. Можливо, Вам ще знадобиться в налаштуваннях BIOS/UEFI увімкнути «Підтримку застарілих USB».

Якщо Ви не можете керувати BIOS/UEFI для завантаження безпосередньо з USB у Вас все одно є можливість використовувати ISO, скопійований на носій. Завантажте debian-installer за допомогою Розділ 4.4, «Підготовка файлів для завантаження з жорсткого диска» та після сканування жорстких дисків на наявність ISO-образу інсталятора оберіть пристрій USB і на ньому інсталяційний образ.

UEFI («Unified Extensible Firmware Interface») — це новий вид системного мікропрограмного забезпечення, яке використовується в багатьох сучасних системах і, серед інших цілей, призначене для заміни класичного ПК BIOS.

Наразі більшість комп’ютерних систем, які використовують UEFI, також мають так званий «Модуль підтримки сумісності» (CSM) у вбудованому програмному забезпеченні, який забезпечує ті самі інтерфейси до операційної системи, що й класичний ПК BIOS, тому програмне забезпечення, написане для класичного ПК BIOS можна використовувати без змін. Тим не менш, UEFI має на меті одного дня повністю замінити старий BIOS ПК без повної зворотної сумісності, і вже існує багато систем з UEFI, але без CSM.

У системах з UEFI під час інсталяції операційної системи слід враховувати кілька моментів. Те, як мікропрограмне забезпечення завантажує операційну систему, принципово відрізняється між класичним BIOS (або UEFI у режимі CSM) і рідним UEFI. Однією з основних відмінностей є спосіб запису розділів жорсткого диска на жорсткий диск. У той час як класичний BIOS і UEFI у режимі CSM використовують таблицю розділів DOS, рідний UEFI використовує іншу схему розділення під назвою «Таблиця розділів GUID» (GPT). На одному диску для всіх практичних цілей може використовуватися лише один із двох, і у випадку встановлення кількох завантажень із різними операційними системами на одному диску всі вони повинні використовувати однаковий тип таблиці розділів. Завантаження з диска з GPT можливе лише у рідному режимі UEFI, але використання GPT стає все більш поширеним у міру зростання розмірів жорстких дисків, оскільки класична таблиця розділів DOS не може адресувати диски розміром більше ніж приблизно 2 терабайти, тоді як GPT дозволяє працювати з набагато більшими дисками. Інша основна відмінність між BIOS (або UEFI в режимі CSM) і рідним UEFI полягає в тому, де зберігається завантажувальний код і в якому форматі він має бути. Це означає, що для кожної системи потрібні різні завантажувачі.

Останнє стає важливим під час завантаження debian-installer у системі UEFI з CSM, оскільки debian-installer перевіряє, чи було запущено в системі BIOS або у власній системі UEFI, і встановлює відповідний завантажувач. Зазвичай це просто працює, але може виникнути проблема в середовищах із кількома завантаженнями. У деяких системах UEFI з CSM режим завантаження за замовчуванням для знімних пристроїв може відрізнятися від того, який фактично використовується під час завантаження з жорсткого диска, тому під час завантаження програми встановлення з USB-накопичувача в режимі, відмінному від того, який використовується під час завантаження іншої вже встановленої операційної системи систему з жорсткого диска, можливо, встановлено неправильний завантажувач, і система може не завантажуватися після завершення встановлення. Під час вибору завантажувального пристрою з меню завантаження мікропрограми деякі системи пропонують два окремі варіанти для кожного пристрою, щоб користувач міг вибрати, у якому завантаженні виконуватиметься: у режимі CSM чи у рідному режимі UEFI.

Іншою темою, пов’язаною з UEFI, є так званий механізм «безпечного завантаження». Безпечне завантаження означає функцію реалізацій UEFI, яка дозволяє мікропрограмі завантажувати та виконувати лише код, який криптографічно підписаний певними ключами, і таким чином блокує будь-який (потенційно шкідливий) код завантаження, який не підписаний або підписаний невідомими ключами. На практиці єдиним ключем, прийнятим за замовчуванням у більшості систем UEFI із безпечним завантаженням, є ключ від Microsoft, який використовується для підпису завантажувача Windows. Debian містить завантажувач «shim», підписаний Microsoft, тому має працювати належним чином у системах із увімкненим безпечним завантаженням.

Windows пропонує функцію (так звана «швидке завантаження» у Windows 8, «швидкий запуск» у Windows 10), щоб скоротити час запуску системи. Технічно, коли цю функцію ввімкнено, Windows не виконує справжнє завершення роботи та справжнє холодне завантаження після отримання наказу завершити роботу, а натомість робить щось схоже на часткове призупинення диска, щоб зменшити час «завантаження». Поки Windows є єдиною операційною системою на машині, це не викликає проблем, але це може призвести до проблем і втрати даних, якщо у вас є налаштування подвійного завантаження, коли інша операційна система отримує доступ до тих самих файлових систем, що й Windows. У цьому випадку реальний стан файлової системи може відрізнятися від того, яким Windows вважає його після «завантаження», і це може спричинити пошкодження файлової системи під час подальшого доступу до файлової системи для запису. Тому в налаштуваннях подвійного завантаження, щоб уникнути пошкодження файлової системи, функцію «швидкого завантаження»/«швидкого запуску» потрібно вимкнути в Windows.

Крім того, відомо, що механізм Windows Update (іноді) автоматично повторно вмикає цю функцію після того, як її раніше вимкнув користувач. Рекомендується періодично перевіряти це налаштування.

Також може знадобитися вимкнути «швидке завантаження», щоб навіть дозволити доступ до налаштувань UEFI, щоб вибрати завантаження іншої операційної системи або debian-installer. У деяких системах UEFI вбудоване програмне забезпечення зменшить час «завантаження», не ініціалізуючи контролер клавіатури чи апаратне забезпечення USB; у цих випадках необхідно завантажити Windows і вимкнути цю функцію, щоб змінити порядок завантаження.

Підтримка USB BIOS і клавіатури. Якщо у вас немає клавіатури у стилі PS/2, а лише модель USB, на деяких дуже старих ПК вам може знадобитися ввімкнути емуляцію застарілої клавіатури в налаштуваннях BIOS, щоб мати можливість використовувати клавіатуру в меню завантажувача, але це не так. проблема для сучасних систем. Якщо ваша клавіатура не працює в меню завантажувача, зверніться до посібника з материнської плати та знайдіть у BIOS параметри «емуляції старої клавіатури» або «підтримки клавіатури USB».